Історія справи

Постанова ВГСУ від 13.10.2015 року у справі №911/4472/13
Постанова ВГСУ від 26.04.2016 року у справі №911/4472/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року Справа № 911/4472/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Куровського С.В. - головуючого (доповідача),

Ткаченко Н.Г.,

Коваленка В.М.,

за участю представників: ліквідатора ЛевицькогоА.О.,

ПАТ "Кашперівський бурякорадгосп" - Сидоренка В.А. (дов. від 24.11.2015),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016

та ухвалу господарського суду Київської області від 01.12.2015

у справі №911/4472/13 господарського суду Київської області

за заявою Публічного акціонерного товариства "Кашперівський

бурякорадгосп"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

про визнання банкрутом,

встановив:

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.12.2015 (суддя - Наріжний С.Ю.) заяву ПАТ "Кашперівський бурякорадгосп" про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника задоволено.

Визнано недійсним правочин, укладений ОСОБА_6 з громадянином ОСОБА_7, з відчуження автомобіля ГАЗ 3309 (1995 р.в., днз НОМЕР_1, знятий з обліку 07.06.2013 та в подальшому зареєстрований 15.02.2014 р. згідно довідки-рахунку ВІА282903 від 11.02.2014, виданої ФОП ОСОБА_8 та присвоєно номерні знаки НОМЕР_4).

Визнано недійсним правочин, укладений ОСОБА_6 з громадянкою ОСОБА_9, з відчуження автомобіля Mitsubishi L200 (2010 р.в., днз НОМЕР_2, знятий з обліку 09.01.2013 та в подальшому зареєстрований 09.02.2013 згідно довідки-рахунку ДПІ702597 від 07.02.2013 р., виданої ФОП ОСОБА_10 та присвоєні номерні знаки НОМЕР_5).

Визнано недійсним правочин, укладений ОСОБА_6 з громадянкою ОСОБА_11, з відчуження автомобіля Volkswagen Caddy (2007 р.в., днз НОМЕР_3, знятий з обліку 01.02.2013 та в подальшому зареєстрований згідно довідки-рахунку ААА013301 від 01.02.2013, виданої ДП "Розвиток" та присвоєно номерні знаки НОМЕР_6).

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 17.05.2013, укладений ОСОБА_6 з громадянином ОСОБА_12, посвідчений приватним нотаріусом Тетіївського районного нотаріального округу Київської області Бурлаченко Катериною Федорівною (реєстраційний № 339) з продажу квартири АДРЕСА_1 та вирішено інші процесуальні питання.

Клопотання ПАТ "Кашперівський бурякорадгосп" про забезпечення позову залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 (колегія суддів у складі: М.Л. Доманська, Л.Л. Гарник, В.О. Пантелієнко) ухвалу господарського суду Київської області від 01.12.2015 залишено без змін.

В касаційній скарзі Фізична особа-підприємець (ФОП) ОСОБА_6 просить ухвалу господарського суду Київської області від 01.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог ПАТ "Кашперівський бурякорадгосп" щодо визнання правочинів боржника недійсними відмовити. В обґрунтування посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 ст. 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).

Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі № 911/4472/13 про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 порушено ухвалою Господарського суду Київської області від 19.12.2013 з урахуванням особливостей, встановлених ст. 90 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Київської області від 30.01.2014 Фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Левицького А.О.

ПАТ "Кашперівський бурякорадгосп" на підставі ст. 20 Закону звернулося до суду із заявою про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, а саме:

1) правочин, укладений з громадянином ОСОБА_7, жителем ІНФОРМАЦІЯ_1, з відчуження автомобіля ГАЗ 3309 (1995 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, знятий з обліку 07.06.2013 та в подальшому зареєстрований 15.02.2014 згідно довідки-рахунка ВІА282903 від 11.02.2014, виданої ФОП ОСОБА_8 та присвоєно номерні знаки НОМЕР_4);

2) правочин, укладений з громадянкою ОСОБА_9, жителькою с. Солідарне Луганської обл., з відчуження автомобіля Mitsubishi L200 (2010 р.в., державний номерний знак НОМЕР_2, знятий з обліку 09.01.2013 та в подальшому зареєстрований 09.02.2013 згідно довідки-рахунка ДПІ702597 від 07.02.2013, виданої ФОП ОСОБА_10 та присвоєні номерні знаки НОМЕР_5);

3) правочин, укладений з громадянкою ОСОБА_11, жителькою АДРЕСА_2, з відчуження автомобіля Volkswagen Caddy (2007 р.в., державний номерний знак НОМЕР_3, знятий з обліку 01.02.2013 та в подальшому зареєстрований згідно довідки-рахунка ААА013301 від 01.02.2013, виданої ДП "Розвиток" та присвоєно номерні знаки НОМЕР_6);

4) договір купівлі-продажу квартири від 17.05.2013, укладений з громадянином ОСОБА_12, посвідчений приватним нотаріусом Тетіївського районного нотаріального округу Київської області Бурлаченко Катериною Федорівною (реєстраційний № 339) з продажу квартири АДРЕСА_1.

Вказує, що у період року, котрий передував порушенню провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_6, останній відчужив транспортні засоби без отримання грошових коштів, а відчуження об'єкта нерухомості - квартири відбулось за заниженою ціною.

Так, ч. 1 ст. 90 Закону передбачено, що правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням банкрутом фізичної особи за боргами, які виникли у неї у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 8 даної статті у разі визнання фізичної особи банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно фізичної особи, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

В ст. 52 Цивільного кодексу України закріплено, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Частиною 10 статті 90 Закону встановлено, що правочини (договори) фізичної особи, пов'язані з відчуженням або передачею іншим способом майна фізичної особи - підприємця заінтересованим особам протягом року до порушення провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані господарським судом недійсними за заявою кредиторів.

У силу ч. 1 ст. 20 Закону, правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство, якщо боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Згідно ч. 2 ст. 20 Закону, у разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

Частиною 3 даної статті визначено, що кредитор за недійсним правочином (договором) або спростованою майновою дією має право вибору: погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов'язання боржником у натурі після припинення провадження у справі про банкрутство.

Тобто, метою визнання недійсним правочину (договору) зі спеціальних підстав, визначених ст. 20 Закону, є встановлення факту відчуження майна боржника у підозрілий період (після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом одного року, що передував її порушенню) та наявність обставин, прямо визначених положеннями ст. 20 Закону.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.06.2015, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015, відмовлено у задоволенні клопотання ПАТ "Кашперівський бурякорадгосп" про забезпечення позову. Відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Кашперівський бурякорадгосп" про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 та ухвалу господарського суду Київської області від 11.06.2015 скасовано; справу № 911/4472/13 направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

В якості підстави для скасування ухвали та постанови судів попередніх інстанцій суд касаційної інстанції вказав на порушення приписів ст.ст. 4-2, 4-3, 43, 84 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, оскільки не були досліджені обставини щодо включення майна до ліквідаційної маси боржника, умов договорів щодо оціночної (ринкової) вартість при продажі майна, а також наявності доказів оплатності таких угод (надходження коштів на розрахункові рахунки боржника, отримання грошових коштів).

Місцевим господарським судом, за результатами нового розгляду справи встановлено, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_11 було укладено правочин, за умовами якого ОСОБА_11 придбала у ОСОБА_6 транспортний засіб - автомобіль Volkswagen Caddy вартістю 72 700,00 грн. згідно довідки-рахунку № 013301 від 01.02.2013.

Між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 було укладено правочин, за умовами якого ОСОБА_9 придбала у ОСОБА_6 транспортний засіб - автомобіль Mitsubishi L200 вартістю 136 000,00 грн. згідно довідки-рахунку №702597 від 09.02.2013.

Відчуження перших двох транспортних засобів відбулося за десять місяців до порушення справи про банкрутство боржника (до 19.12.2013), тобто у підозрілий період. Крім того, за наявності у ФОП ОСОБА_6 боргу перед ПАТ "Кашперівський бурякорадгосп" у розмірі 353 104,11 грн. відповідно до відкритого виконавчого провадження від 22.03.2013, що підтверджується рішенням господарського суду Київської області від 01.03.2013 по справі № 24/098-12 та довідкою відділу державної виконавчої служби Тетіївського районного управління юстиції № 7737 від 13.12.2013.

Між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено правочин, за умовами якого ОСОБА_7 придбав у ОСОБА_6 транспортний засіб - автомобіль ГАЗ 3309 вартістю 14 081,50 грн. згідно довідки-рахунку № 282903 від 11.02.2014.

Даний правочин вчинено 11.02.2014, в той час, як постановою господарського суду Київської області від 30.01.2014 у даній справі ФОП ОСОБА_6 визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру. Матеріали справи не містять відомостей щодо включення транспортного засобу - автомобіля ГАЗ 3309 до ліквідаційної маси банкрута і вказане майно було реалізоване поза межами ліквідаційної процедури.

Вказані угоди були укладені в усній формі. В матеріалах справи наявні довідки-рахунки від 01.02.2013, від 07.02.2013, від 11.02.2014, які підтверджують відчуження Боржником відповідних транспортних засобів.

При цьому, суд вказав, що доказів оплатності таких угод (надходження коштів на розрахункові рахунки Боржника, отримання грошових коштів), а також належних доказів вчинення відповідних майнових дій іншої сторони матеріали справи не містять. Згідно довідок ПАТ "Акцент-Банк" від 11.02.2015, від 12.02.2015, ПАТ "Кредобанк" від 11.02.2015 та листа ПАТ КБ "Приватбанк" від 23.02.2015, відомості щодо отримання ОСОБА_6 готівкових коштів від відчуження транспортних засобів відсутні.

Крім того, судом встановлено, що 17.05.2013 між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_12 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого продавець передає належну йому на праві власності квартиру у власність покупцеві, а покупець приймає у власність квартиру і сплачує за неї обговорену даним договором грошову суму.

Відповідно до п. 2.1 договору, продаж квартири, яка є предметом цього договору, вчиняється за узгодженою між сторонами ціною і складає 20000,00 грн. Продавець отримав від покупця зазначену суму готівкою до підписання цього договору.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що відповідно до відомостей, викладених у звіті про оцінку, складену експертом-оцінювачем ОСОБА_1 від 16.05.2013 р., оціночна (ринкова) вартість квартири, що відчужується, становить 37161,00 грн.

Згідно п. 2.3. договору, сторони за цим договором свідчать, що ціна продажу квартири, яка є предметом цього договору, є реальною, а також, що їм нотаріусом роз'яснено про настання негативних наслідків, які можуть виникнути у разі, якщо ними навмисно буде здійснено заниження дійсної ціни договору.

Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Тетіївського районного нотаріального округу Київської області Бурлаченко К.Ф. та зареєстровано в реєстрі за №339.

З урахуванням наведених обставин, судом встановлено, що факт відчуження боржником квартири за ціною значно нижчою визначеної у цьому Договорі оціночної (ринкової) вартості цієї квартири, підтверджується поданими матеріалами, при цьому за наявності значної заборгованості перед ініціюючим кредитором.

У ст. 20 Закону про банкрутство передбачено, що оскаржувані правочини можуть бути визнані недійсними, зокрема, якщо боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що внаслідок його виконання майна боржника стало недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

За таких обставин, належним чином здійснивши аналіз укладених боржником правочинів, періоду їх укладення, доказів на підтвердження їх виконання, суд дійшов висновку про наявність обставин, прямо визначених положеннями ст. 20 Закону для визнання їх недійсними, оскільки внаслідок їх виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів

Апеляційний господарський суд, переглянувши матеріали справи в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 99-101 ГПК України, давши належну оцінку зібраним по справі та дослідженим судом доказам, погодився з висновком суду першої інстанції.

При цьому твердження про неврахування факту наявності у банкрута на момент продажу спірного майна грошових коштів, було правомірно відхилено судом апеляційної інстанції у зв'язку з їх необґрунтованістю, оскільки належних доказів наявних у боржника коштів, отриманих за договором позики від 22.12.2012, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова позиція, щодо дотримання вимог ст. 111-7 ГПК України судом касаційної інстанції, викладена у постановах Верховного суду України від 27.12.2005 по справі №24/389, від 16.03.2010 по справі № 30/44-09, від 23.03.2010 по справі № 4/45-38, відповідно до яких, касаційна інстанція під час розгляду справи, зокрема, не вправі виходити за межі своїх повноважень, переоцінювати докази, що є в матеріалах справи, ставити під сумнів достовірність документальних доказів, яким надана оцінка судами попередніх інстанцій.

Відтак, твердження касаційної скарги про помилковість висновків місцевого та апеляційного судів, порушення норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у касаційному провадженні. Інші наведені скаржником доводи в касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій доказів, що у відповідності до ст.111-7 ГПК України виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції, встановлених ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України, вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 та ухвала господарського суду Київської області від 01.12.2015 прийняті у відповідності до фактичним обставин і вимог Закону і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111-7 111-9 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 та ухвалу господарського суду Київської області від 01.12.2015 по справі №911/4472/13 залишити без змін.

Головуючий Куровський С.В.

Судді Ткаченко Н.Г.

Коваленко В.М.